//=time() ?>
дивлячись на це зараз, здається що у той час мій прогрес дуже різко йшов угору (щоб зараз зупинитись🤡🤡🤡🤡🤡)
я ходила до майстерні однієї художниці, щоб користуватись планшетами мольбертами та реквізитом
з середини 2018 я вже нічого не малювала. почався найжахливіший період життя - 11 клас.
у кінці 2018 та до літа 2019 готувалась до вступу в академію. я ніколи не була у художній школі, та не ходила на жодні курси. ця підготовка була з нуля крізь кров. піт. та. сльози.
у цьому 2018 році я закриваю паблік вконтактє та переїжджаю у інст. але там нічого ніяк не пре. замість активу перекатиполе, да і я намагаюсь малювати щоб "у стрічці красивенько було" а не для власного розвитку.
у 2018 щось починає йти не так.
розставання з хлопцем (це окрема тема як наші відносини були публічними та люди думали що ми два хлопця ґея), розуміння що ру-спільнота це лайно, і що треба звідти дрипати.
> моєї дісфорії, це досі дуже болюча тема), малювала яой, багато материлась та вцілому вела себе М‘ЯКО КАЖУЧИ не дуже. але люди на це клювали та авдиторія росла не днями а годинами
у 2017 трапилось воно. ✨ютуб канал.✨ мої огляди на скетчбуки збирали 100-200 тисяч переглядів. сотні коментарів, тисячі й тисячі підписників у пабліку. але це все не завдяки моїм роботам, а через провокаційний контент. я позіційнувала себе як хлопця (не буду чіпляти тему >
на початку 2017 я опинилась у чаті художників, та стала частиною арт спільноти. про укр-арт мови не йшло, всі художники тусовались вк та українців знайти було неможливо. мене дуже сильно чморили за те що я українка, але мені було похер та все одно усюди писала що я з україни
у цьому ж 2016 році мене запостили у ✨дно артах✨, де отримала величезний потік лайна і навіть побажання с*мерті🤡🤡🤡 так, просто за хуйові картиночки.
трохи пізніше у цьому ж 2016 році я відкрила для себе таку річ як ✨пабліки вконтактє✨, нарешті почала малювати з голови а не змальовувати, та викладати у свій паблік.
не знаю як, але люди мене знаходили, і до кінця 2016 року там зібралось декілька сотень підписників